Психолог дистанційної школи А+ Ольга Беленок

Психологічний стан дитини при дистанційному навчанні дуже важливий, адже від цього залежить, як швидко учень адаптується до навчання і чи взагалі зайде йому такий формат навчання. З цього приводу ми поспілкувалися з психологом, який працює з учнями Гімназії А+ та дистанційної школи А+, пані Ольгою Беленок, яка детально розповіла про всі плюси та “підводні камені” дистанційної освіти. Пані Оля має значний досвід роботи з дітьми різного віку та різних форм навчання, тож з радістю поділилися з нами своїми напрацюваннями:
У сучасних реаліях дистанційне навчання набуває все більшої популярності. Так, це дійсно зручно, інколи навіть життєво необхідно. Діти часто мріють про навчання у дистанційній школі! У їх уявленнях це ж просто рай – вчися будь–де та будь-коли. Займатися дійсно приємніше в піжамі на зручному ліжку, ніж у шкільній формі та за партою. З точки зору психологічного комфорту, навчатися самостійно в дистанційній школі буде цікаво учням–інтровертам, дітям з чутливою нервовою системою, тим, хто втомлюється від шуму, хто любить власний темп роботи та прагне бути незалежним від системи, хто не любить підлаштовуватися під обставини, хто має багато додаткових захоплень та занять, хто потребує вільного графіку відвідування.

Але поряд зі зручністю та очевидними перевагами є кілька пасток навчання в дистанційній школі. Отже, з точки зору комфорту все більш менш зрозуміло - дитина сама обирає свій темп, розставляє пріоритети, вчиться планувати час та звикає до максимально самостійного розвитку. Але часто дитина прокрастинує, відкладає все на останній момент, не використовує чіткі терміни та переходить у режим “дедлайн”, коли все потрібно здавати одночасно. Як же допомогти учневі адаптуватися до дистанційного навчання? Спробуйте разом з дитиною визначити допустимі варіанти розвитку подій – чим більше алгоритмів дій у випадках прокрастинування матиме мозок, тим швидше дитина навчиться самостійно вибудовувати свій графік навчання у дистанційній школі. Частіше спілкуйтесь з тьютором (наставником), щоб бути у курсі подій.
Ще одна пастка – відсутність живого колективу, обмежена кількість контактів з однолітками офлайн, дитина може відчути себе самотньою та недостатньо вправною у спілкуванні з групами дітей. Спробуйте організувати дитині групи за інтересами, не бійтеся запрошувати друзів дитини додому, частіше показуйте свою зацікавленість переживаннями та інтересами дитини.
Часто батьки бояться онлайн-навчання через міф про те, що дитина стане соціофобом, втратить впевненість у собі та перестане бути лідером, адже немає здорової конкуренції, яка присутня в класі. Не завжди сучасним дітям потрібні змагання за місце під сонцем. Зосереджуватися на результатах на дистанційці цікавіше – адже ти стаєш кращим в порівнянні з собою минулим, а це дуже корисно для здорової самооцінки – без огляду на думку оточуючих. У дитини формується власні орієнтири успіху, лише від неї залежить результат, нема травмуючих та дратуючих факторів (конфлікти в колективі, булінг, бажання відповідати настроям мікрогруп). Соціалізація особистості відбувається у межах спілкування класу та того, наскільки сама дитина цього хоче. Наприклад, в дистанційній школі А+ у учнів є можливість вибору, чи спілкуватися з однокласниками як онлайн, так і офлайн.
Вільний час можна використати на власний розсуд! Це викликає азарт та радість. Головне, не втрачати пильність батькам та формувати у дитини здоровий баланс між дистанційним навчанням та розвагами.