Коли ми задумуємося над зміною звичайного навчального закладу на дистанційну школу, в нашій голові одразу “оживають” страхи, які можуть зупиняти нас від остаточного рішення. Давайте сьогодні поговоримо про так деякі звані мінуси дистанційного навчання та зрозуміємо, чому не така вже й страшна та дистанційна освіта як її іноді малюють.
Які сумніви виникають у вас, коли ви думаєте про дистанційне навчання? Можливо, переживаєте, що дитина буде сидіти одна однісінька в чотирьох стінах та 24/7 залипати в ноут чи спати обійнявшись з планшетом? А, можливо, Ви переживаєте, що, навчаючись вдома - дитина залишиться без контролю і рівень її знань понизиться або їй просто не зайде такий формат навчання? Розберімо все по черзі:

Страх #1. Сидіння в 4-х стінах на самоті при дистанційному навчанніКоли учень починає навчатися в дистанційній школі, всі навчальні кабінети звичайної школи переїжджають до ноутбуку, дитині не потрібно більше “ганяти” по школі в пошуках потрібного класу, адже тепер всі її уроки доступні за кліком мишки. Деяким дітям дійсно дуже потрібне це “сидіння” з самим собою, адже їм так легше навчатися, їх нічого не відволікає, це їх зона комфорту. А є діти, які, мають безліч додаткових занять, гуртків, курсів, які розбавляють це саме перебування вдома. Дуже часто батьки обирають для дитини дистанційне навчання саме через те, що їх школяр постійно десь поза межами навчальних аудиторій через спорт, музику або інші активності, а тому апріорі не буде сидіти вдома 24/7, тим паче точно не буде в самоті. Якщо це саме ваш страх - “сидіння вдома” - поговоріть з дитиною про її та ваші очікування від дистанційного навчання та обов’язково подумайте над його майбутнім графіком. Якщо дитина все ж таки хоче вчитися через кращу концентрацію або елементарне бажання не відвідувати школу, а її захоплення вміщуються в гаджет (малювання, дизайн, програмування) просто змінюйте декорації. Адже навчатися можна не тільки в одній кімнаті, можна “подорожувати” квартирою, відвідувати ковокіргінги, кафе, а коли тепло дуже класно вчитися в парку на травичці або на березі річки. Навіть при останньому варіанті дитина точно не залишиться сама, адже у нас, наприклад, в Центрі дистанційної освіти А+ з учнями завжди на зв’язку тьютор, вони відвідують онлайн-уроки, де спілкуються з вчителями та однокласниками, а також переписуються про все на світі в чатах класів.

Страх #2. Відсутність контролю та низький рівень знань в дистанційній школі
В основному, низька успішність та відсутність вчителя “над головою дитини” - один з найсильніших страхів батьків. Чомусь існує стереотип, що в звичайній школі контроль зі сторони дорослих сильніший, ніж в онлайн-навчанні, а рівень знань набагато кращий, адже дитина присутня в класі. Ви теж так думаєте? Розбираємо:
навчання у звичайному класі - 25+ дітей, кожен зайнятий на уроці своїми справами або своїми думками, вчитель опитує 3-7 дітей за урок, а самостійні та контрольні навіть за різними варіантами, як, в принципі, домашку можна легесенько “скатать”.
Навчання в дистанційній школі А+ - онлайн-уроки проходять в невеликих групах 5-10 дітей, а тому вчитель встигає спитати за заняття всіх учнів. Тепер пропустити матеріал скрізь вуха не дуже вийде, адже учень має свій електронний щоденник з прогресом з виконання завдань та проходженням уроків, які оминути не дуже вдасться, адже тьютор це відстежує, включаючи час перебування на навчальній платформі або навіть уроці. А навіть якщо учень захоче “скатати” завдання, вчителі у нас вже досвідчені і одразу перевіряють виконані роботи за допомогою антиплагіату, а самостійні роботи та тести ми готуємо таким чином, щоб відповіді було знайти на них важче, ніж пройти теоретичні уроки.

Страх #3. Дистанційне навчання не підійде дитині
Ви ніколи не зможете розвіяти цей страх, поки не спробуєте дистанційну освіту. Адже кожна дитина - індивідуальна, кожній дитині підходить свій формат навчання, який іноді треба довго шукати. Коли ми обираємо центр дистанційної освіти, дитина має одразу розуміти, що тепер навчання стає її персональною зоною відповідальності. Перехід на дистанційну освіту має бути свідомим як зі сторони дитини, так і зі сторони батьків, адже в перший місяць навіть тій дитині, яка дуже хоче вчитися дистанційно, потрібна буде ваша допомога та підтримка. Перші тижні 3-4 відбуватиметься так звана “перебудова”, коли дитині треба буде налагодити свій графік навчання та поєднати з іншими активностями або захопленнями, подружитися з дедлайнами та навчитися вчитися за новим форматом. Якщо перший тиждень або два це йде дуже важко - не панікуйте, потрібен мінімум місяць, аби “зануритися в море” дистанційного навчання. Але, якщо Ви бачите через місяць, що дійсно не виходить, дитина стресує або так і не змогла “включитися” в дистанційний навчальний процес - краще продовжити пошук свого формату навчання. Якщо вже так трапилося, що дистанційна школа не підійшла дитині - не сприймайте це як негативний досвід, сприймайте це просто як досвід дитини в пошуку себе, свого сприйняття світу та свого типу отримання знань. Можливо, ще просто не прийшов час для самостійного навчання.

І пам’ятайте, що страхи існують, аби ми могли їх розвіювати, що ми й робимо в нашому Центрі дистанційної освіти А+!